1. Обираємо навчальну програму. У Німеччині величезна кількість навчальних програм. На сьогоднішній день їх налічується близько 1500. Це означає, що в Німеччині можна вивчати все, що завгодно. Тому,перш за все, необхідно визначити напрямок майбутнього навчання у німецькому вузі. Виходити потрібно з того, що, маючи неповну вищу освіту (закінчивши не менше двох курсів у ВНЗ України), вступати дозволено тільки на ту спеціальність, яку абітурієнт вивчав раніше, а маючи закінчену вищу освіту - на будь-яку. 

Важливо врахувати, що у вузах Німеччини на деякі спеціальності  іноземців приймають  неохоче. Це напрямки, які входять до так званої групи Numerus clausus: медицина, фармацевтика, стоматологія, ветеринарія, юриспруденція, архітектура, психологія, біологія (загалом 24% навчальних місць). По-перше, ці факультети переповнені самими німцями, а по-друге, іноземець навряд чи буде корисний для Німеччини, якщо отримає вищу освіту за цим фахом, оскільки виникнуть проблеми з його працевлаштуванням. 

Іноземний громадянин, який закінчив німецький ВНЗ за спеціальністю «журналістика», теж, швидше за все, не зможе знайти роботу в Німеччині, оскільки ця професія вимагає володіння німецькою як рідною мовою. 

Найбільш затребувані і відповідно менш складні для надходження технічні (інженерні) та економічні спеціальності, до яких відноситься і менеджмент. 

Зарахування до вузів Німеччини проходить на підставі оцінок, які абітурієнт отримував раніше в інших навчальних закладах, а також за результатами тесту на знання німецької мови. Більшість німецьких вузів приймають сертифікати DaF, DSH, KDS, GDS або ZOP. Їх можна отримати як у Гете-інституті в Україні, так і в Німеччині. Зазвичай здати тест безпосередньо при вузі значно простіше, ніж в Україні до виїзду. 

Ті, хто до моменту надходження погано володіють німецькою мовою, можуть безкоштовно або за низькою вартістю вивчати німецьку при вузі до початку навчання. За деякими спеціальностями можливе навчання англійською мовою за наявності результату тесту TOEFL або IELTS, але більшість вузів, провідних викладання англійською, вимагають від абітурієнтів також і володіння німецькою на розмовному рівні. 

2. Вибираємо вуз. В Німеччині 102 державних університетів (Universit.at), 160 спеціальних вищих навчальних закладів прикладних наук (Fachhochschule), 56 вищих мистецьких і музичних навчальних закладів,  більше 40 вузів, що знаходяться у веденні католицької та Євангелічної церкви, 50 приватних вузів, профакадеміі (у федеральних землях Баден-Вюртемберг, Саксонія, Тюрінгія і Берлін). 

Більшість абітурієнтів віддають перевагу вступати до університету (Universit.at) або інституту (Fachhochschule). Різниця полягає в тому, що в останніх дають в основному прикладні знання, а в перших - фундаментальні. Однак і в університетах є можливість стажування та випуску не тільки з багажем знань, але і з умінням використовувати їх на практиці. Навчання в інституті триває найчастіше три з половиною роки, існує точний розклад, заняття проходять у встановлений час, випускник отримує певну спеціальність.
 
В університетах система навчання побудована на свободі вибору. Студента не зараховують ні до групи, ні до потоку. На початку семестру він отримує в деканаті довідник, випущений вузом, в якому написано, в які дні і в який час будуть проходити ті чи інші лекції та семінари. Студент зазначає, які предмети для його спеціальності обов'язкові, вибирає деякі з них на свій розсуд і таким чином складає індивідуальний розклад. Кожен сам визначає інтенсивність занять. Деякі вчаться один-три рази на тиждень, інші кожен день з раннього ранку до вечора - вони, природно, закінчують навчання швидше.
 
Таким чином, у студента університету більше академічної свободи, є можливість самому спланувати спеціалізацію навчання в залежності від вибираних предметів і розпоряджатися своїм часом самостійно. Це дуже важливо для тих, хто поєднує навчання з роботою або заробітчанством.
 
При виборі вузу також варто враховувати конкурс на ту чи іншу спеціальність. Оскільки в Німеччині зарахування до вищих навчальних закладів проходить без іспитів, іноземного абітурієнта оцінюють за тим, які позначки він отримував раніше на батьківщині.
 
В університети великих міст конкурс складає до 70 чоловік на місце лише тому, що місто велике і притягує багато іноземців. Однак існують не менш престижні, але більш доступні університети, наприклад в Гейдельберзі, Дрездені, Єні . Вони мають високий рейтинг, але поступити туди набагато простіше через те, що ці міста не настільки привабливі.
 
При виборі університету та міста навчання важливо враховувати такі фактори, як доступність житла, ціни на товари та послуги, можливість підробляти. Наприклад, на території колишньої Східної Німеччини житло коштує в півтора-два рази дешевше, ніж на заході, але роботу знайти важко і забезпечувати себе під час навчання складно. А на території колишньої ФРН у студента, як правило, більше 50% всього заробітку або коштів, які присилаються батьками, йде на оплату житла.
 
3. Приготування документів. Більшість вищих навчальних закладів Німеччини починають навчання два рази на рік - восени та навесні, але за деякими спеціальностями тільки восени або тільки навесні. тому перед подаванням документів у той чи інший вуз потрібно перш за все з'ясувати, коли почнуться заняття.
 
Фахівці рекомендують примітити одразу п'ять-десять навчальних закладів, в залежності від складності вступу на ту чи іншу спеціальність, та документи подавати одночасно в усі. Для цього слід зв'язатися з вузом і попросити по телефону або електронною поштою анкету і список документів; підготувати і відправити до вузу пакет документів у термін, встановлений для подання, а потім чекати запрошення або відмови у вступі. Але це тільки коротко. На ділі ж усе значно складніше.
 
Навчальних закладів та програм дуже багато, і не завжди інформація, викладена на сайті, відповідає дійсності. Необхідно зв'язатися з кожним навчальним закладом і довідатися дату закінчення прийому документів. Подавати їх, як правило, потрібно не пізніше ніж за три-шість місяців до початку навчання. У вузі слід також з'ясувати, в якому вигляді будуть прийняті ваші документи про освіту. Для одних закладів достатньо, щоб вони були перекладені на німецьку мову і завірені нотаріально, інші вимагають переклади, засвідчені в посольстві Німеччини в Україні.
 
Деякі вузи приймають тільки ті документи, які їм надсилають через систему «Уні-Ассист». Ця спеціальна платна служба для обробки та перевірки документів, поданих іноземними студентами, об'єднує ряд вузів Німеччини. Вартість послуг «Уні-Ассист» становить 50 євро за перший вуз і по 10 євро за кожен додатковий.
 
Також потрібно враховувати, що у ВНЗ можуть бути різні вимоги до подавання документів. Оптимально відправляти їх кур'єрською поштою, щоб виключити можливість втрати та несвоєчасну доставку.
 
Таким чином, при вступі до вищого навчального закладу Німеччини потрібно звернути особливу увагу на наступні моменти:
• терміни подачі документів;
• точне заповнення всіх формулярів;
• вимоги вузу до виду документів, які ви надаєте;
• спосіб прийому документів від абітурієнтів.   
  
4. Отримання візи для навчання в Німеччині. Отже, абітурієнт отримав запрошення з ВНЗ (Zulassungsbescheid). Його зміст може бути різним: запрошення на навчання, на складання тесту DSH, на курс підготовки до DSH, на творчий іспит. 
Як свідчить практика, одне-два запрошення зазвичай отримує той, хто відправляв документи у п'ять-десять вузів. Інші або надсилають відмову, або взагалі не відповідають.
 
Після отримання запрошення необхідно негайно записатися в посольство на подавання документів для студентської візи до Німеччини. Абітурієнт повинен запитувати національну німецьку візу на термін понад 90 днів. Звертатися за візою потрібно якомога раніше, оскільки посольство Німеччини розглядає документи місяць, або й довше. Вартість консульського збору зараз складає 30 євро, його оплачують через банк, а квитанцію прикладають до пакету документів на студентську візу.
 
У посольство потрібно надати:
• запрошення з вузу Німеччини (оригінал і дві копії);
• три анкети на національну візу;
• три фото 3х4;
• медичну страховку на перші 90 днів;
• підтвердження фінансової спроможності абітурієнта.
Посольство може також вимагати і інші документи.
 
Підтвердженням фінансової спроможності служить виписка з рахунку абітурієнта, яка свідчить, що в нього є не менш 7020 євро абодокумент, оформлений на бланку відомства у справах іноземців у Німеччині про те, що всі його витрати буде нести постійний житель чи яка-небудь фірма Німеччини. Цей документ фактично підтверджує, що абітурієнт має достатньо грошей для проживання в Німеччині упродовж одного року (оплата житла, харчування, проїзного, підручників). На сьогоднішній день прожитковий мінімум в цій країні - 585 євро на місяць.
 
5. Їдемо до Німеччини. З'явитися до вузу потрібно в той день, який вказано у запрошенні. Якщо абітурієнт запізниться на іспит з якихось причин, в прийомі на навчання йому буде відмовлено. До від'їзду він повинен підібрати собі житло хоча б на перший час (один-чотири тижні), оскільки скористатися послугами навчального закладу щодо пошуку або надання житла можна тільки після реєстрації у вузі. При собі необхідно мати оригінали запрошення і всіх документів про освіту, медстраховку та інформацію про ВНЗ і місто, щоб легко зорієнтуватися і в найкоротші терміни зареєструватися у навчальному закладі.
 
Після приїзду потрібно зробити наступне: 

• зареєструватися у ВНЗ;
• оформити страховий поліс у Krankenkasse;
• після зарахування до ВНЗ зареєструватися в Ausl.a.nderbeh.о.rde.
Як бачите, процес вступу до ВНЗ Німеччини і простий, і складний одночасно. Сама схема досить прозора, але нездійсненна без серйозного підходу до цього питання, без вивчення і аналізу великої кількості інформації.