Так стверджує Іван
Довгалюк, студент третього курсу факультету сучасних інформаційних технологій
одного із престижних польських вишів. Чим саме привернуло увагу українського
хлопця навчання закордоном і якими секретами він поділиться з вами , читайте
далі у статі.
Анна
Шандера, репортер: Іване, розкажи нам, будь-ласка, чому ти вирішив навчатися в Польщі?
Іван:
Мені завжди подобались польська мови і культура, але у своєму рідному місті не
мав можливості, щоб пізнати їх належно. Коли закінчив середню школу вдома на
Україні, то навіть не мав і гадки, що здобуватиму освіту закордоном. Однак
вступивши до вітчизняного вузу і провчившись там два роки зрозумів, що така освіта
не для мене. Я не вважаю, що відвідування усіх лекцій і докладне занотовування
викладацьких виступів у конспект, а потім його бездумне зазубрювання може
принести високий результат. Я віддаю
перевагу само опрацюванню, а також мені до вподоби більш практичні види
навчальної діяльності, які значною мірою є популяризовані закордоном. На жаль
далеко не всі вищі навчальні заклади нашої країни схиляються до цієї думки.
Республіка Польща є однією з найкраще розвинених європейських країн у питаннях
освіти, до того ж знаходиться найближче до нас. Тут я повністю проявив себе,
мені – цікаво, а ще не потрібно ні за що платити, все здобувається знаннями та
наполегливістю. Скоро я влаштовуюсь на роботу. Тут значно легше її знайти
навіть студенту з незакінченою вищою освітою.
А.Ш:
Як часто навідуєшся додому?
І.Д:
Зазвичай приїжджаю тричі на рік, на Різдво, у лютому та влітку. Часом випадає
вирватись на Великдень. З цим немає жодних проблем, головне самому з розумінням
поставитись до того, де ти знаходишся і чітко знати свою мету. Вчитися абияк
тут не вдасться. У польських вишах дуже серйозно з дисципліною і академ
заборгованостями.
А.Ш:
Що ти пригадуєш про перший день перебування у Польщі?
І.
Д: Було дуже одиноко. Я нікого не знав, а в голові була мішанина. Перших два тижні
я усе розумів, але сказати хоч щось польською мовою не вдавалось. Вже аж у
другому навчальному семестрі я розговорився.
А.Ш:
А чи були при твоєму університеті мовно-адаптаційні курси для студентів, які
приїхали з-за кордону?
І.
Д: Три роки тому, коли я вступив до нього, їх ще не було, але минулого року
силами власне українських студентів їх було організовано. Першокурсники
задоволені, адже протягом двох місяців, вересня і жовтня вони мають змогу
призвичаїтись до мови, навчитися грамотно писати, читати, розмовляти.
А.Ш:
Іване, розкажи нам, будь-ласка,де ти живеш?
І.
Д: Живу у гуртожитку, для студентів-іноземців, котрі добре здають екзамени,
надається 50-ти % знижка.
А.Ш:Що
побажаєш вступникам з України?
І.
Д: Бути впевненими у власних силах! Матеріал підготувала: А.Шандера
|