"В дитинстві я часто подорожувала з батьками, побувала в багатьох державах, курортах, а відповідно і в готелях. Ще тоді я зрозуміла, що хочу займатися готельною справою. А навчатися професії краще за все там, де вона зародилася. Після закінчення загальноосвітньої школи №4 в Львові  я вирішила навчатися в Швейцарії." - такими словами почала свою розповідь про студентське життя Анна Бистрицька, студентка університету «Готельного бізнесу і туризму IHTTI» в Швейцарії. 

-            Розкажи нашим читачам про своє життя в Швейцарії, про університет?  Не жалієш про свій вибір? 

-            Я живу на березі Невшательського озера. За 4 роки мого перебування в Швейцарії я дуже полюбила це місце... воно стало для мене дуже рідним і теплим. Студенти мого ВНЗ живуть близько університету. Колись це був діючий готель, а зараз він перероблений під студентський гуртожиток.  Готель маленький, але дуже затишний. Мешкаючи в ньому,  почуваюся  як вдома.

До мене можуть без проблем приїжджати батьки, зупинятися в номерах. Під час практичних занять студенти самі накривають столи, допомагають готувати на кухні і вчаться правильно прибирати кімнати.

Залишилося мені тільки один рік навчання. Чесно кажучи,  сумно це усвідомлювати, оскільки після закінчення університету я вже більше не буду студенткою і мені потрібно буде вирішувати, чим  займатися далі... але так ще хочеться  як найдовше залишатися студентом. Можу сказати одне: спілкуючись з деякими своїми друзями, які залишилися вчитися в Україні, розумію, що я зробила правильний вибір, поїхавши вчитися до Швейцарії. Спасибі велике за це моїм улюбленим батькам.     

-     Які предмети ти вивчала під час навчання? 

-            Вчуся я вже 4 роки. Перший курс я проходила двічі. Перших півроку я навчалася ресторанного бізнесу в університеті SHMS Leysin. Але мені не дуже там подобалося, там навчання було більше скероване на ресторанний бізнес, а мені все-таки хотілося вивчати готельний бізнес.  Тому я перевелася в інший університет на готельну справу - IHTTI, Neuchatel. Тоді я однозначно зрозуміла, що це дійсно те місце, де я хочу вчитися і працювати саме по цій спеціальності.

 У університеті IHTTI я вчуся три роки. На другому курсі студенти стають супервайзерами. На цілий семестр ми мали графік, у визначені  дні ми повинні були проводити уроки у першокурсників. Викладачі задавали нам теми, на які ми повинні були підготувати матеріали для студентів. І деякий час ми були в ролі викладачів. Наприклад, у мене двічі був ресторан, один раз рецепція і один раз я була event-менеджером.

Спочатку всі трохи нервувалися, так як студенти були всього на один рік молодші від нас, але потім розумієш, що це частина освітньої програми, яку кожен студент повинен виконати.

На рецепції я розповідала студентам про резервування гостей, про свої приклади з практики – на той час я вже пропрацювала в двох готелях, і багато що знала завдяки своєму власному досвіду.  У темі «Ресторан і кухня» ми вивчали, як накрити стіл, як поставити квітки, тарілку, вилку, як правильно полірувати  стакан, як поводитися в різних ситуаціях з різними гостями. Здається, що це дрібниці, але все це дуже важливо, якщо ти збираєшся далі займатися цією інтресною, але якоюсь мірою складною справою. Ще не поступивши в університет готельного бізнесу, я дивувалася – навіщо менеджерові знати якісь дрібниці. А проучившись тут вже 3 роки, я зрозуміла, що хороший менеджер повинен знати все від А до Я.  На кухні пояснювали, як різати продукти, що і з чим змішувати, і який вийде смак.  Також нас учили, як бути  зі своїм колективом, як збудувати всю систему.

Цей предмет мені сподобався найбільше та і вчитель у нас був теж дуже приємний, студенти відразу знайшли з ним спільну мову, так що все було відмінно.  Ми навіть робили проект власного готелю, повністю розробляли всі, від назви і до дизайну на комп'ютері, а потім дивилися - прибутковий бізнес чи ні. Наш готель, звичайно, виявився збитковим: ми захотіли відразу дуже багато чого. Але це теж відмінний досвід. Ми довго займалися цим проектом і, звичайно, якоюсь мірою трохи розстроїлися, коли програма нам показала, що наш проект не дуже то і прибутковий. Такі завдання ми робили в групах. За час навчання  я знайшла багато друзів, і просто дуже хороших знайомих, з якими приємно спілкуватися.

-            Розкажи про свої практики – де їх проходила, яка була зарплата? 

-            Після першого і другого курсу студенти проходят практику.

Студенти самі шукають собі місце стажування або за бажанням  нам допомагає школа.

Першу практику я проходила в Мюнхені в 5-ти зірковому готелі "Club Royal Park". Під час цієї практики я  отримала море задоволення, але і в той же час набула добрих навиків, якими користуюся і зараз. Коли мене прийняли на стажування, готель лише відкрився, і я допомагала в створенні реклами, роздачі буклетів в аеропорту і зустрічі гостей. Це перша практика – її я не забуду.

Свою наступну  практику я  проходила в Болгарії  також в 5-ти зірковому  готелі "Grand Hotel Star". Я вислала до того готелю резюме. Спочатку відмовили. Але я через деякий час знову спробувала і  все-таки мені пощастило і прийшло запрошення. У Болгарії я працювала у всіх відділах потрохи, це можна назвати cross-training. Графік був відповідний, у мене навіть були вихідні двічі в тиждень.

Коли проходиш практику, то в готелях тебе не вважають стажистом, ти - тимчасовий працівник, і отримуєш зарплату так само, як і інші. При цьому в готелі ти не живеш, квартиру потрібно знімати самому. Зарплата, звичайно, смішна. Тому практика не дуже цінується – краще мати повноцінну роботу. В середньому в Європі можна отримувати близько 300-500 євро в місяць. А якщо, наприклад,  залишитися працювати в Швейцарії, то можна отримувати і більше, близько 1000 франків.

-    Після проходження практик в двох готелях, ти можеш сказати, чи є різниця між  роботою в Європі і у нас?

-        Різниця між нашим 5-ти зірковим готелем і  готелем в Болгарії звичайно є. У Болгарії робота на європейському рівні. Там бізнес-готель, в нас же готель маленький, бутік-готель. Це дві різні категорії. Різниця полягає і в роботі персоналу. У Болгарії всі співробітники мають освіту саме у сфері готельної справи. Їх зобов'язують  проходити курси підвищення кваліфікації.

-          В яких країнах ти побувала? 

-          Я об'їздила половину  Швейцарії, також відвідала Італію, Німеччину, Францію. Багато раз була в Європі, але від неї  втомлюєшся. Втомлюєшся від позитиву цих країн. Хочеться якогось адреналіну, кризисних ситуацій. Тоді ти повертаєшся до України, де цього божевілля вистачає з головою. Декілька тижнів і тягне назад.  Тоді я розумію всю красу життя в Європі і якнайшвидше рвуся назад.

-   Чим для тебе Швейцарія відрізняється від України?  Для мене відмінність в тому, що в Швейцарії спокійно і легко. Інколи я навіть не знаю, де мені краще. Коли я тут, мене тягне додому, коли я лише приїжджаю до Львова те починаю нудьгувати по Швейцарії і через якийсь час вертаюся.

Жизнь в Швейцарии дорогая. Посидеть в баре на 40-50 франков для Швейцарии нормально, но если перевести в леи, получается 400-500 леев - дороговато. Там ты привыкаешь к тем ценам, и уже все кажется нормальным. Мы с ребятами не ходим каждый день по барам, но иногда можем себе такое позволить. На проживание, учитывая, что в оплату года обучения входит стоимость проживания и питания, и остальные деньги нужны только на личные расходы, уходит примерно 500 долларов в месяц.

-            Які приблизно витрати на життя в Швейцарії?

-            Життя в Швейцарії дороге. Посидіти в барі на 40-50 франків для Швейцарії нормально, але якщо перевести в леї, виходить 400-500 леїв - дорогувато. Але привикаєш  до тих цін, і вже все здається нормально. Ми з хлопцями не ходимо щодня по барах, але інколи можемо собі таке дозволити. На проживання, враховуючи, що в оплату за рік навчення входить вартість мешкання і харчування, і останні гроші потрібні лише на особисті витрати, вирушає приблизно 500  доларів в місяць.  

-     Які у тебе плани, перспективи, можливості в майбутньому? 

-            На третьому курсі ми закінчуємо своє навчання написанням дисертації і складанням іспиту за цим матеріалом. Хотілося б звичайно ще продовжити навчання, але на даний час я хочу попрацювати в інших країнах, отримати більше досвіду. Після нашого університету є можливість поїхати працювати  рік часу, наприклад, в Китаї або в Штатах.  Такий варіант, як  повернення до рідного дому – я не виключаю.

  Автор: Ірина Ковальчук.