Ти поки що навчаєшся у школі? Тоді в тебе ще не було найбожевільнішого за все твоє шкільне життя літа. Літа, коли ти назавжди залишаєш рідну школу заради вступу до внз (інституту, університету. академії тощо). Я вже пройшла крізь пекло вступних іспитів і нині навчаюсь па четвертому курсі, але ті спогади ще свіжі в моїй пам’яті.

"Я закінчив школу із золотою медаллю! Отже, для мене відкрито двері всіх вищих навчальних закладів!" - гордовито й самовпевнено повідомив мій знайомий, з яким ми випадково зустрілися на вулиці. Я була за нього дуже рада, та це не завадило мені запитати, чому він такий упевнений, що вступить до університету без проблем. Він усміхнувся й відповів: "Ти що, мала? Це ж золота медаль! Я можу не складати вступних іспитів, а пройти тільки співбесіду А тобі бажаю успіху!" І медаліст запхав у вуха навушники від плеєра. Він пішов, а я дала собі обіцянку неодмінно сконтактувати з ним наприкінці літа й детально розпитати, чи справді золота медаль допомогла йому при вступі до універу.

Нині цей хлопець продає диски на ринку. Четвертий рік поспіль він не може вступити до інституту. За чотири роки мого навчання я познайомилася з багатьма студентами-медалістами, та жоден із них не навчається на бюджетній основі, за співбесідою вступили одиниці...

Отже, що означає для нинішнього випускника золота медаль? Чого вона варта? Чи справді вона є перепусткою до внз, а чи просто підвищує нашу самооцінку?

Для того, щоб стати золотим медалістом, треба мати неабияке бажання, непохитну впевненість у своїх силах і докласти чимало зусиль для досягнення заповітної мрії. Я маю на увазі, то докладає зусиль саме випускник, який працює на результат, а не його батьки, які за допомогою кольорових (переважно зелених) папірців чемненько "просять" нагороди ти ріднесеньке дитятко медальною.

Але припустімо, що мети досягнуто: тобі урочисто вручили атестат зрілості, повісили па шию "відзнаку якості в навчанні" й відправили у великий світ. Мовляв, ти вже дорослий - отже, тепер можеш самотужки влаштовувати своє життя. Але тебе ніхто не попереджає про те, що золота медаль не дає тобі ніяких гарантій.

Лише потім виявиться, що блискучий метал, який прикрашає твої груди, не є перепусткою до будь-якого навчального закладу. Більше того - золота медаль, з якою ти закінчив школу аж ніяк не забезпечить тобі місце для навчання па бюджетній основі. І лише коли ти прийдеш на співбесіду для вступу до внз, ти зрозумієш, що всі твої старання були марні, адже там, в омріяному навчальному закладі, усе зроблять для того, щоб ти цю співбесіду не пройшов. У цьому нема нічого дивного, бо всі місця на бюджеті вже давно розподілено між "кмітливішими" та "розумнішими" абітурієнтами, котрим пощастило мати забезпечених батьків.

Отже, сподіватися можна лише на диво. І якщо пощастить, ти пройдеш усі тортури й знайдеш своє ім’я у списках зарахованих до внз - тоді я тебе щиро вітаю! Справді, диво з див! Тепер ти знову можеш повірити в існування Діда Мороза, ельфів і в те, що дітей насправді приносить лелека. Такі щасливчики-медалісти теж є, проте їх гак мало, що цей вид можна сміливо заносити до "Червоної книги українського студентства".

Насамкінець результати опитування, яке я вирішила провести на своєму блозі (блог - це такий собі і інтернет-щоденник). На запитання "Чого варта сьогодні золота медаль?" усі опитані (а це молоді люди, вчорашні випускники) відповіли майже одностайно.

K011fetka (Дар’я), 20 років, студентка:
- Нічого золота медаль зараз не варта. Все продається та купується. Коли я закінчувала школу, нам пропонували купити ці "ювелірні вироби". Ми відмовилися. Золота медаль ще не гарантує вступу до внз. У моїй групі, наприклад, усього три медалісти. Так що медаль потрібна лише "для галочки".

Polones, 23 роки, менеджер:
- Золота медаль, червоний диплом - це не показник. У нас була секретарка з двома вищими освітами, а правильно на телефонний дзвінок відповісти не могла. Мої однокласники-медалісти зараз працюють на заводі (і в нічну зміну, до речі, теж!), виконуючи механічну роботу. Отже, золота медаль - це просто золота медаль, а не перепустка у світле майбутнє.

Gost (Марія), 25 років:
- Я завжди вчилася краще за всіх у класі. Напередодні випускного, коли почалися "перегони" за медалями, мої батьки з чистого принципу відмовилися дати хабара кому слід. Я отримала срібну медаль. При вступі до універу вона нічого не дала, ніяких привілеїв. В одному внз медаль надала право на співбесіду (я її не пройшла), а в другому на мене презирливо подивились і сказали, що їм нема різниці, з медаллю я чи без. Вступила до третього навчального закладу на загальних підставах. Сьогодні все купується, тому я переконана, що рівень знань 90% медалістів не вищий за рівень звичайного трієчника. Цей факт, у свою чергу, робить престиж "золота" ще нижчим.

Elen_Q (Марина), 21 рік, студентка:
- Золота медаль - ніщо, як і срібна. Медалі тепер - показник не знань, а товщини гаманця та рівня корупції. Звичайно. бувають винятки, цього не можна заперечувати. В моєму класі, наприклад, тільки троє справді заслужили медалі. Тільки троє з п’ятнадцяти, які їх отримали! А при вступі до внз медаль взагалі ніякої ролі не відіграє. Медалістів валять на першому ж іспиті, щоб на бюджет не вступили. Одразу проходять тільки ті, хто грошей дав. Це, на жаль, правда нашого життя.

nesterpna_ta_zla (Дар’я), 19 років, студентка:
- Я вступала до внз у Сумах. Мешкала там у кімнаті гуртожитку з двома дівчатами. Одна з них була медалісткою, але за рівнем знань повний нуль! До університету вона вступила тільки завдяки зв’язкам своєї матері. Вчилася (якщо це можна назвати навчанням) поганенько. Вона розповідала, що медалі в їхній школі видавали "за гарні очі". Або тим, хто гроші заплатить.

Як бачите, результати мого опитування не надто втішні. Сьогодні золоту медаль купити так само легко, як жувальну гумку в кіоску. Тож про яку її вартісність може йтися?

Але навіть не це головне. Річ у тім, що через певний час золота медаль узагалі буде не потрібна. Її можна буде повісити на стіну своєї кімнати як пам’ять про шкільні роки або здати за копійки до ломбарду. А все через те, що нині замість звичайних випускних іспитів у нас запроваджують незалежне тестування, орієнтуючись на європейську освітню систему. Учням більше не доведеться, зробивша розумне обличчя, щось по півгодини розповідати вчителям, щиро вірячи в ту маячню, яку вони верзуть. Усе буде значно легше: прийшов, отримав завдання, обрав правильний варіант відповіді на запитання, здав аркуш і пішов. Це все! Проте чим це загрожує нинішнім випускникам?

Після остаточного введення цієї системи оцінювання знань пройде певний час. А потім з’являться рейтинги найкращих шкіл. Але вони будуть базуватися аж ніяк не на кількості "золотих" медалістів. Їхньою основою стануть результати тестувань, за якими буде виведено середній бал успішності учнів тієї чи іншої школи. Поступово медалі відійдуть на другий план. Ось тоді й знадобляться знання, отримані в рідній альма-матер. А їх. як відомо, не купиш ні за які гроші.

Вчителі, які зараз влаштовують ледь не розпродаж золотих медалей, ризикують своїм теплим місцем у педагогічній раді. Якщо результати тестування випускників певної школи покажуть, що вередлива математичка, наприклад, нічого не вклала до голів своїх учнів (й ніяка медаль, проплачена або ні, не виправить цього становища), то зрозуміло, що її місце займе обдарованіший та освіченіший педагог. Отже, дорогоцінний метал остаточно втратить свої позиції. Й зовсім не факт, що золота медаль у майбутньому й надалі прикрашатиме груди випускників, а не зникне з ужитку, як колись зникли з лиця землі гарнюсінькі динозаврики.

Змалечку нас учили, що золота медаль - це критерій знань, А перепустка в життя, те, до чого треба прагнути. За часів наших батьків так і було. Але часи змінюються, а з ними змінюються й люди. Нині панують інші принципи, інші цінності, навіть мораль зовсім інша. Нині золота медаль є лише даниною моді, стильним аксесуаром, доповненням до пластикової картки про отримання середньої освіти й аркуша паперу, на якому стрункою колонкою вишикувалися оцінки з вивчених у школі предметів...